В Хорасані є закриті двері

В Хорасані є закриті двері,
де трояндами застелений поріг.
Там живе вродлива жінка-пері.
В Хорасані є зловісні двері;
Ті, що відчинити сам не зміг.

У моїх руках достатньо сили,
щоб добути золото і мідь.
Їх у пері жадібно просили,
ті, що не змогли теж, відчинить.
Їх у пері жадібно просили,
ті, що не змогли теж, відчинить.

Звідти холод, - Зникла десь відвага.
- Під гітару, мій стихає спів.
Біля мене злих дівчат ватага,
глузувала: "Ти не відчинив."
Біля мене злих дівчат ватага,
глузувала: "Ти не відчинив."

А вночі, прокинувшись від жаху,
на горлянці я відчув укус.
Й шепіт пері: "Дав ти, хлопче, маху,
тож забудь, про Україну-Русь.."
Й шепіт пері: "Дав ти, хлопче, маху,
тож забудь, про Україну-Русь.."

Що ж, привіт тобі, вампірко рання.
Двері відчинила ти мені.
І забрала душу і страждання,
за уклін, в гробниці, сатані..
І забрала душу і страждання,
за уклін, в гробниці,  сатані..

Потвора з Ординки

Догнав я кацапа, що пив стекломой,
як в бій йшла козацька піхота.
Тікав він від нас, з унітазом весной,
мудло, яке знищать охота!

Він сральника пер, як наїзника слон,
який народився від свинки.
Тримав унітаз, навіть здавшись в полон,
кацап із із москви, із ордИнки!

- Занюханим пуком носило йогО,
щоб села, й міста́ грабува́ти.
Сидів би, потворо, в своїй бологОй,
й не ліз в чисто бІлені хАти!

Чужинець-засранець, своє галіфе́,
при втечі раз десять обга́див.
Зробили штанам тим, ми, - автодафе́,
горять хай, в вогнІстім обря́ді!

- Чому обісрався ти, - лІкар спитав,
- з московської, Ванька, ордИнки?
Ти ж пер унітаз, що у хаті украв,
туди не відклав чом, личИнки?

- "Ах, доктор прастітє, такой я кацап,
- в натурє алкаш і бєздєльнік.
- Увіжу гавно, так я в пасть єво цап!
Чтоб дьору, в бліжайший, - дать єльнік!

Ах доктор, с пабєдой как будіш в Масквє,
будь-добр, - нє крємІруй ордИнку!
- Пускай дагараєт майо галіф'є,
пака дапіваю фумфИрку.

Я в задніцу ранєн, - прастітє мєня́.
Мєрзавца! - Падонка! - УбІйцу!
Кобзон под гітару пайОт, звук сквєрня́,
в адУ поцанАм "Ріо-рІцу!"

Дванадцять поранень хірург врахував,
на кайфом обколотій сраці:
"Чому марафет, ти постійно вживав,
й член дряпав шипами акацій?"

Тринадцята дірка фатальна була,
відкинеш ти, Ванька, копИто.
Тож пісню тобі "Передоз" заспіва,
у пеклі Кобзон нарочИто.

Догнав я кацапа, що пив стекломой,
як в бій йшла козацька піхота.
Тікав він від нас, з унітазом весной,
мудло, яке знищать охота!
Тікав він від нас, з унітазом весной,
мудло, яке знищать охота!

Липкі обійми

Липкі обійми розкриває сестрам Каїн,
смердючим і огидним запашком.
Від веж Кремля, аж до забитих  вниз окраїн,
кацапів тягне водочним душком.

Рідні брати його, - у пеклі, після штурму,
двохсотий раз,  - маленького селА.
Мала́ Токма́чка! - Як багато шуму,
наче вона гігіанська, - немалА!

Я заспіваю козакам про неї дУму,
і про антихриста, що всрАвшися затИх.
Він у валізу тепер гадить серед глУму. 
а ще недавно, крові вжершись, дрих..

Мала́ Токма́чка! Як багато в назві,
ненАзваних і нАзваних подІй.
Зет-блогере! Ти у Токмачки славі,
Про неї пише ти щодня, отож радій!

То відійшли, то захопили знову.
То знову склалися у чорний зіп-пакет.
Вчорашню ніч беремо за основу,
коли згоріла остаточно буква "зет".

Мала Токмачко! Я люблю тебе за осінь,
як кажуть, - українську. - золоту.
За небе синє, - і весною чисті роси,
І твого літа, - теплу доброту.

Геть обнімашки, наш небрате Каїн!
Кацапам Україна, не сестра!
Бо від москви, аж до загаджених окраїн,
керує ними гадина стара.

Бригада

[Intro: Guitar riff, Acoustik guitars riff]
[Evil Laughter, ha, ha, ha!]

[Chorus]
Ваньок гадила бригада,
на чорно́зем, на поля.
Їм за це, від діда-гада,
Залізні костуря́ки, й дерев'яні костилЯ.
(Ля-ля-ля, радій сопля!)

[Verse 1]
Від плешивого, від діда-бУки,
який регоче у Кремлі.
- Бери кацап за штУрми-мУки,
залізні ми́лиці, і дерев'яні костилІ.

[Verse 2]
Із посадки, вАньок, дрислі,
засмерділи все село.
Хробаки у строки стислі,
зжерли те, що загнилО.

[Verse 3]
"Я повзу в дєрєвню рідну,
каже трупик  хробакам.
- Буду жерти їжу гідну,
мізки мАшок під сто грам.

[Verse 4]
Заповзу я з унітазом,
у покинуту ізбу.
Крав його за перелазом,
щоб покласти у гробУ.

[Verse 4]
З'їм місцеву п'янь, щоб гнити,
самостійно в глушинІ.
Я, смердючий і немитий,
в вічній з Господом війні.

[Verse 5]
Буду ми́лицею рити,
я могили дружбанам.
Я тепер від крові ситий,
тож подяка паханам!

[Verse 6]
За контракт, за есвОшку.
І за те, що я без ніг.
Встряла ми́лиця у дОшку,
Її витягнуть не зміг. 

[Verse 7]
Що за нах, чого залізо,
що від діда підвело?"
"Відвалилася мармиза",
реготалося Село.
"Відвалилася мармиза",
реготалося Село.
[Evil Laughter, ha, ha, ha!]

[Bridge]
І кацап тепер без бОшки,
у ізбі, як пень стоїть.
Він без мізків і окрошки,
тож жерти нічим із корИть.

[Chorus]
Ваньок гадила бригада,
на чорно́зем, на поля.
Їм за це, від діда-гада,
Залізні костуря́ки, й дерев'яні костилЯ.
(Ля-ля-ля, радій сопля!)

[Outro: Instrumental, Grand Final]
(ууууууууууууууууууууууу,
оооооооооооооооооооо!)
[guitar strumming fades out]

Дід-расист.

 Хто такий, що в собі завис,
із подібними заоднО?
Ви вгадали, це дід расист,
пробиває чергове днО.

Зображає мавпами він,
кольорове подружжя Обам.
Хоча сам, відповОдно свинн, -
хррюкозаврр під-пекельних брамм!

Третій не лишній.

Де ж ти радість, ходиш одна,
як і біда одна?
Балістика зверху, а з дна  сатана,
це, з москвою війна.
Тут, зимою, ворожі борти,
знищить зенітник-друг.
Не долетить, шахед з висоти,
в темряві над-потуг.

Рада війни

 Раду "миру" створено ради війни,
Мертвим, заради мертвих.
Антихристе! - Розпочни,
ліпити з диктаторів жертви!

Сміху ради, щоб зжерти в обід,
і лайном вальнути в валізу.
А черепИ покласти наспід,
під мільярдну, до пекла візу.

[Laughter, ха, ха, ха]

Пропуск в мУки, Біс, - розіграй,
між диктаторами маразму.
Щоб забули вони про рай,
і про Волгу свою, і Клязьму.