Липкі обійми

Липкі обійми розкриває сестрам Каїн,
смердючим і огидним запашком.
Від веж Кремля, аж до забитих  вниз окраїн,
кацапів тягне водочним душком.

Рідні брати його, - у пеклі, після штурму,
двохсотий раз,  - маленького селА.
Мала́ Токма́чка! - Як багато шуму,
наче вона гігіанська, - немалА!

Я заспіваю козакам про неї дУму,
і про антихриста, що всрАвшися затИх.
Він у валізу тепер гадить серед глУму. 
а ще недавно, крові вжершись, дрих..

Мала́ Токма́чка! Як багато в назві,
ненАзваних і нАзваних подІй.
Зет-блогере! Ти у Токмачки славі,
Про неї пише ти щодня, отож радій!

То відійшли, то захопили знову.
То знову склалися у чорний зіп-пакет.
Вчорашню ніч беремо за основу,
коли згоріла остаточно буква "зет".

Мала Токмачко! Я люблю тебе за осінь,
як кажуть, - українську. - золоту.
За небе синє, - і весною чисті роси,
І твого літа, - теплу доброту.

Геть обнімашки, наш небрате Каїн!
Кацапам Україна, не сестра!
Бо від москви, аж до загаджених окраїн,
керує ними гадина стара.