Потвора з Ординки

Догнав я кацапа, що пив стекломой,
як в бій йшла козацька піхота.
Тікав він від нас, з унітазом весной,
мудло, яке знищать охота!

Він сральника пер, як наїзника слон,
який народився від свинки.
Тримав унітаз, навіть здавшись в полон,
кацап із із москви, із ордИнки!

- Занюханим пуком носило йогО,
щоб села, й міста́ грабува́ти.
Сидів би, потворо, в своїй бологОй,
й не ліз в чисто бІлені хАти!

Чужинець-засранець, своє галіфе́,
при втечі раз десять обга́див.
Зробили штанам тим, ми, - автодафе́,
горять хай, в вогнІстім обря́ді!

- Чому обісрався ти, - лІкар спитав,
- з московської, Ванька, ордИнки?
Ти ж пер унітаз, що у хаті украв,
туди не відклав чом, личИнки?

- "Ах, доктор прастітє, такой я кацап,
- в натурє алкаш і бєздєльнік.
- Увіжу гавно, так я в пасть єво цап!
Чтоб дьору, в бліжайший, - дать єльнік!

Ах доктор, с пабєдой как будіш в Масквє,
будь-добр, - нє крємІруй ордИнку!
- Пускай дагараєт майо галіф'є,
пака дапіваю фумфИрку.

Я в задніцу ранєн, - прастітє мєня́.
Мєрзавца! - Падонка! - УбІйцу!
Кобзон под гітару пайОт, звук сквєрня́,
в адУ поцанАм "Ріо-рІцу!"

Дванадцять поранень хірург врахував,
на кайфом обколотій сраці:
"Чому марафет, ти постійно вживав,
й член дряпав шипами акацій?"

Тринадцята дірка фатальна була,
відкинеш ти, Ванька, копИто.
Тож пісню тобі "Передоз" заспіва,
у пеклі Кобзон нарочИто.

Догнав я кацапа, що пив стекломой,
як в бій йшла козацька піхота.
Тікав він від нас, з унітазом весной,
мудло, яке знищать охота!
Тікав він від нас, з унітазом весной,
мудло, яке знищать охота!