Вавілонський віз

Драма-дрім замилила у партері,
крантопухлика сучих мрій.
Блим-дєрьмак замовляє,
зелень в Шумері,
вавілонських блудниць-тираній!

Темні епохи. Морози. Шепоти воску, вибухають
на київську ніч.
Вавілонський віз трощить узвози,
люди прохають, прохають, свіч!
Свіч!
Свіч!
Свіч!

Але неголені за кордоном.
Неохайні, у втечах на дно.
Але зелені не дружать з законом.
Вони жлуктять даремне вино.

Вони в Каннах, у Флориді, і Ніцці.
Вони всюди, де гріється зад.
Вони регочуть в обличчя каліці.
Вони умерять з умеровим в лад!

Їхні клани перечать Хоробрим,
в намаганні боротись за рай.
Святослав їм здається. недобрим,
Адже знищив хазарський Сарай.

Їхні Сари походять з Ітилю,
який нинішній їх Тель-Авів.
Їхні міндічі там у екзилю,
з награбованим, в юнок, і дів.

Темні епохи. Морози. Шепоти воску, вибухають
на київську ніч.
Вавілонський віз трощить узвози,
люди прохають, прохають, свіч!
Свіч!
Свіч!
Свіч!

Бенкетує в садках потороча,
що нехрещена з давніх-давен!
Та не вмерла ще, Ненька співоча,
і бандура, ще квапить у дзен!

Соловейко там тролить мороза,
злого демона, злої москви.
Він розламує тьохканням воза,
вавілонської голови.

Тож вона відпала відразу,
на промінчастий тротуар!
- Де ж ти друга, що крекчеш, - газу!
І тікаєш чимдуж в астрал?!

Тільки там уже зачекались,
на потвору наші князі.
Щоб нечисті не біснувались,
давить чобіт їх на нозі.

Темні епохи. Морози. Шепоти воску, вибухають
на київську ніч.
Вавілонський віз трощить узвози,
люди прохають, прохають, свіч!
Свіч!
Свіч!
Свіч!